Суд у Тиврові відмовив ПриватБанку у стягненні кредитної заборгованості: успішний кейс у справі №145/1821/20

07 жовтня 2025 року Тиврівський районний суд Вінницької області у справі №145/1821/20 відмовив АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 872,55 грн.

У цій справі Адвокатське бюро Дмитришиної Тетяни представляло інтереси відповідача.

Позов банку ґрунтувався на тому, що відповідач нібито підписав заяву про приєднання до умов банківського обслуговування, отримав кредитний ліміт та неналежно виконував зобов’язання щодо повернення коштів. Банк просив стягнути заборгованість, яка, за його розрахунком, складалася з простроченого тіла кредиту та пені.

Разом з тим сторона захисту звернула увагу суду на істотні порушення у доведенні заявлених вимог. Зокрема, було зазначено, що між сторонами не було належним чином оформлено кредитний договір у частині погодження істотних умов, а саме:

• відсутні докази погодження процентної ставки;
• у заяві не визначено вид кредитної картки;
• не зазначено конкретного розміру кредитного ліміту;
• банк не довів, що саме надані до суду Умови та Правила та Тарифи були відомі відповідачу та погоджені ним при укладенні правочину.

Суд погодився з цими доводами. У рішенні наголошено, що сам по собі підпис на анкеті-заяві не підтверджує погодження всіх умов кредитування, особливо коли йдеться про проценти, пеню, страхові платежі та інші додаткові фінансові зобов’язання.

Суд окремо звернув увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої непідписані Умови та Правила надання банківських послуг не можуть автоматично вважатися частиною кредитного договору. Також суд відзначив, що роздруківки із сайту банку не є належним доказом погодження конкретних умов договору зі споживачем.

У межах розгляду справи було встановлено, що банк нараховував відповідачу:

• проценти за користування кредитом,
• пеню,
• страхові платежі,

хоча такі умови письмово не були узгоджені сторонами у належний спосіб.

У зв’язку з цим суд дійшов висновку, що всі кошти, які сплачував відповідач, повинні були зараховуватися на погашення тіла кредиту, а не на проценти чи штрафні санкції, які не були погоджені належним чином.

Важливим для справи стало й те, що сума внесених відповідачем коштів перевищувала суму фактично отриманих кредитних коштів. Це додатково підтвердило відсутність підстав для стягнення заявленої банком заборгованості.

За результатами розгляду суд ухвалив:

• у задоволенні позову ПриватБанку відмовити повністю;
• судові витрати залишити за позивачем.

Ця справа є показовою для спорів із банками щодо стягнення заборгованості, оскільки демонструє: якщо фінансова установа не довела належного погодження умов кредитування, зокрема процентів, пені та інших платежів, її вимоги можуть бути визнані необґрунтованими.

Інтереси відповідача у справі представляло Адвокатське бюро Дмитришиної Тетяни.

Справа № 145/1821/20
Провадження №2/145/41/2025

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07.10.2025 селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І. І. ,

за участю: секретаря судового засідання Онуфрієвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Акціонерного товаристваКомерційний Банк”ПриватБанк”, місцезнаходження: вулиця Грушевського, буд. 1 Д, місто Київ, ЄДРПОУ 14360570

від імені та в інтересах якого діє представник Поліщук Тетяна Володимирівна,

до

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

10.11.2020 до Тиврівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ “ПриватБанк” з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 10.03.2015. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг” та “Тарифами Банку”, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який згодом було збільшено до 4000 грн.

Пунктом 1.1.3.2.3 договору передбачена можливість зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору.

АТ КБ ПриватБанк свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 12.08.2020 мав заборгованість – 15872,55 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2102 грн.

Відповідно до поданого 20.12.2023 відзиву відповідач вважає обставини справи, що викладені позивачем, невірні, позовні вимоги необґрунтовані. Заперечує проти позову у повному обсязі, оскільки між позивачем та відповідачем правовідносини не були оформлені належним чином, тому не можна вважати, що між сторонами було укладено саме кредитний договір. Позивачем не надано доказів підтвердження факту передачі грошових коштів саме як кредиту, також Позивачем незаконно стягнуті з відповідача проценти (відсотки, %), які не були обумовлені в двосторонньому порядку.

В Анкеті-заяві не зазначено жодних умов отримання кредиту, а інші документи ним не підписувавсь – всі вказані у позові вимоги щодо відсотків за користування, пені є безпідставними та не відповідають вимогам ст. 1055 ЦК України. Фактично кредитний договір між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 не укладався та відповідно позовні вимоги не мають свого підґрунтя і на підставі цього позов задоволенню не підлягає.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 10.03.2015 у розмірі 15872,55 грн станом на 12.08.2020 в повному обсязі.

25.12.2023 позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якої відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжних картках, розташованих на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що Відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

Після підписання заяви Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку – Договорі банківського обслуговування в цілому.

Заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг. Тобто, зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі.

З виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача: баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості: є належними та допустимими доказами по справі.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020 дану справу передано на розгляд судді Кіосак Н.О.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2020 дану справу передано на розгляд судді Мазурчаку А.Г. Ухвалою від 24.12.2020 суддею Мазурчаком А.Г. прийнято до свого провадження вказану цивільну справу та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2021 дану справу передано на розгляд судді Ратушняка І.О. Ухвалою від 12.03.2021 суддею Ратушняком І.О. прийнято до свого провадження вказану цивільну справу.

Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2025 головуючим суддею у даній справі визначено суддю Патраманського І.І.

Ухвалою від 16.07.2025 суддею Патраманським І.І. прийнято до свого провадження цивільну справу №145/1821/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Представник позивача Поліщук Т.В. в судове засідання не прибула, подала заяву, відповідно до якої просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задоволити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причин неприбуття суду не повідомив, про розгляд справи був належно повідомлений (23.08.2025 судову повістку вручено особисто), що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1ст.223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом на підставі досліджених доказів, які містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що 10.03.2015 ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (а.с. 14).

Указана анкета-заява також підписана представником банку Мельник М.Г., яка підтвердила, що правильність і достовірність відомостей нею перевірені, ідентифікація клієнта проведена згідно з Порядком ідентифікації клієнтів під час відкриття рахунків і платіжних карток.

У анкеті-заяві зазначено, що, ознайомившись із Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами ПриватБанку, виявляю бажання оформити на своє ім`я: платіжку карту «Універсальна», Карту класу «Gold», Карту для виплат, Преміальну карту, Ідентифікація з паспортом, при цьому жодна із перелічених позицій не обрана, відмітки про це відсутні.

Крім того, відповідачем у зазначеній анкеті-заяві не зазначено бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою “Універсальна”/”Gold”.

Відповідач погодився з тим, що ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Зобов`язується виконувати Умови і Правила банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку.

Водночас до матеріалів справи позивачем додано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” (“Універсальна, 30 днів пільгового періоду”, “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”, “Універсальна CONTRACT”, “Універсальна GOLD”), однак доказів щодо того яким із зазначених продуктів банку користувався відповідач матеріали справи не містять (а.с. 15).

Відповідно до довідки, виданої АТ КБ “ПриватБанк”, між позивачем та відповідачем був підписаний кредитний договір № б/н за яким було надані наступні кредитні картки: НОМЕР_2 з датою відкриття 13.10.2014 з терміном дії до 18 року, НОМЕР_3 з терміном дії до 22 року (а.с. 12).

Відповідно до довідки, виданої АТ КБ “ПриватБанк”, 10.03.2015 встановлено кредитний ліміт 500 грн, 12.12.2015 – 3000 грн, 28.10.2016 – 4000 грн, 07.08.2018 кредитний ліміт зменшено до 0 (а.с.13).

Матеріали справи містять виписку за договором № б/н за період з 10.03.2015 по 01.03.2020 (а.с.67-70), відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом. Так, із зазначеної виписки вбачається, що відповідачем за вказаний період знято з рахунку коштів у готівці та здійснено придбання товарів на загальну суму 11769,40 грн, нараховано та списано відсотків на загальну суму 24418,48 грн, списано страхового платежу за договором «Страхування кредитного ліміту» на загальну суму 3385,03 грн, списано пені за прострочку за кредитом на загальну суму 3238,60, внесено грошових коштів на поповнення картки на загальну суму 25897,43 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 10.03.2015 станом на 12.08.2020 за договором №б/н від 10.03.2015 утворилась заборгованість в розмірі 15872,55 грн, що складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту – 15599,12 грн, пені – 273,43 грн, (а.с. 6, 7-10, 11).

Дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, в зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Згідно ст. 1046 за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно із ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом установлено, що відповідач 10.03.2015 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону.

У анкеті-заяві, міститься згода ОСОБА_1 з тим, що дана анкета-заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому на ознайомлення у письмовому вигляді, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг.

Факт отримання та користування відповідачем кредитними коштами підтверджується наданими позивачем доказами та не заперечуються відповідачем та його представником.

Отже, суд дійшов висновку, що 10.03.2015 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір та відповідачу надано кредитні кошти у виді встановлення кредитного ліміту.

Разом з тим, суд звертає увагу на таке.

Позивачем на підтвердження позовних вимог разом із позовною заявою, зокрема, надано копію витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна”, а саме: “Універсальна, 30 днів пільгового періоду”, “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”, “Універсальна CONTRACT”, “Універсальна GOLD”.

Проте надання цих умов і правил не підтверджує умови кредитування в частині визначення розміру та порядку сплати відсотків, враховуючи відсутність підпису відповідача на наданих позивачем копіях.

Матеріали справи не містять підтвердження, що саме додані до позовної заяви умови і правила розумів ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, тому вони не можуть братися до уваги з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту та висновки якої зводяться до того, що позивач зобов`язаний письмово проінформувати споживача фінансових послуг про умови кредитування, а надані позивачем непідписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Варто зазначити, що роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й постановою Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15), і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Разом з тим анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку не містить умов та порядку нарахування відсотків, пені та інших платежів. У ній відсутня інформація про бажаний розмір кредитного ліміту , а також волевиявлення відповідача про те, яку саме карту він бажає отримати.

Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до банківських послуг, у якій відсутня інформація про вид кредитної карти, розмір кредитного ліміту, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують умови договору, не може бути підставою для стягнення відсотків за користування кредитними коштами.

Тобто кошти, які сплачувалися відповідачем в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, були зараховані банком на погашення заборгованості по відсоткам, які сторонами не погоджувалися, враховуючи відсутність доказів на підтвердження умов кредитного договору в частині відсотків.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.01.2020 у справі № 643/5521/19 зазначено, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Якщо анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, пенею, комісією і штрафами за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованості, підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Зважаючи на недоведеність правомірності нарахування відсотків за користування кредитними коштами, такі суми не можуть включатися до загальної суми заборгованості, яка підлягає стягненню. З огляду на вищевказані обставини (безпідставність нарахування відсотків за користування кредитними коштами), сплачена відповідачем сума таких відсотків повинна бути зарахована в якості погашення заборгованості за тілом кредиту.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у сумі 15599,12 грн та пенею в розмірі 273,43 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом, пеня, страхові платежі, не обумовлені умовами договору.

При цьому, з розрахунку заборгованості позивача та з розрахунку процентів, які стягувалися банком згідно з випискою № б/н за період за період з 10.03.2015 по 01.03.2020, вбачається, що банком в рахунок погашення заборгованості по відсоткам, пені, страховим платежам скеровано грошові кошти, внаслідок чого позивачем збільшено суму кредиту. При цьому, сума внесених відповідачем коштів в рахунок поповнення банківської карти перевищує суму отриманих кредитних коштів.

Оскільки в анкеті-заяві від 10.03.2015 року процентна ставка та строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то списання банком у першу чергу внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом є неправомірним та безпідставним. Ці кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20, провадження № 61-2498св22.

Відповідно до постанови Верховного суду від 09.01.2020 у справі №643/5521/19, у п.47 зазначено, що «встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту».

Приймаючи до уваги, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом, пеню за прострочення кредиту, страхові платежі, які не обумовлені сторонами, та їх погашення відбувалося за рахунок тіла кредиту, унаслідок чого тіло кредиту безпідставно збільшено банком на суму нарахованих платежів, враховуючи те, що сума внесених відповідачем коштів в рахунок поповнення банківської карти перевищує суму отриманих кредитних коштів, суд доходить висновку про те, що порушення прав позивача не доведено і підстави для стягнення заборгованості з відповідача відсутні.

Посилання представника позивача у відповіді на відзив про необхідність застосування судом висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 356/1635/16-ц, від 28.03.2019 у справі №428/2873/17, від 06.02.2018 у справі №755/2720/16-ц, від 17.04.2019 у справі №666/388/16-ц суд відхиляє з таких підстав.

Указані позиції є нерелевантними та не підлягають застосуванню, оскільки в полі правового дослідження Верховного Суду під час касаційного перегляду справ, на які вказує позивач, були питання визнання кредитних правовідносин не укладеними, водночас у справі, яка розглядається ці питання не ставляться. Крім того, постановою ВС від 10.04.2019 у справі № 356/1635/16-ц скасовано судові рішення першої та другої інстанцій та справу направлено на новий розгляд, отже справа остаточно не вирішена, правовий висновок не сформовано, у справі №755/2720/16-ц, яку переглядав ВС, у заяві-анкеті, яку підписував відповідач була визначена сума кредиту і відсотки за його користування, отже сторонами була обумовлена ціна договору.

Суд, проаналізувавши наведені банком постанови, дійшов висновку про відсутність підстав для врахування висновків викладених у них щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки у вказаних справах на підставі їх доказової бази встановлені інші фактичні обставини справи. При цьому, як зазначено вище, під час вирішення питання про стягнення заборгованості за кредитним договором суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, змісту та характеру спірних правовідносин.

Водночас, суд зазначає, що після правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 1ст. 141 ЦПК України урегульовано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, сплачений позивачем судовий збір за пред`явлення даного позову, слід залишити за ним.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 3, 5, 10, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 07 жовтня 2025 року.

Суддя      Патраманський І. І.