Визнання мобілізації заброньованого працівника протиправною: успішний кейс у Вінниці (Справа №120/3489/25)

📌 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД (15.12.2025, справа №120/3489/25) задовольнив позов щодо незаконної мобілізації працівника, який на момент призову мав чинне бронювання та відстрочку від мобілізації.

Суд встановив, що позивач працював у ТОВ «ВІНСМАК» та був заброньований до 26.08.2025, що підтверджувалося посвідченням про відстрочку та даними у військово-обліковому документі «Резерв+». Попри це, 17.02.2025 він з’явився до ТЦК за викликом і був мобілізований на військову службу, а наступного дня його зарахували до списків особового складу військової частини.

У суді відповідачі посилалися на те, що бронювання нібито було анульовано шляхом вилучення відомостей з Реєстру «Оберіг», оскільки підприємство не підтвердило виконання мобілізаційного завдання. Однак суд дійшов висновку, що такі дії були поза межами повноважень ТЦК.

Суд наголосив, що:

▪️ заброньований працівник не підлягає призову під час мобілізації;

▪️ бронювання вважається чинним до закінчення строку його дії, якщо воно не анульоване у встановленому законом порядку;

▪️ анулювання відстрочки (бронювання) здійснюється не ТЦК, а за рішенням Мінекономіки у визначених законом випадках;

▪️ матеріали справи не містили доказів, що Мінекономіки ухвалювало рішення про анулювання бронювання позивача;

▪️ отже, на момент мобілізації позивач мав чинну відстрочку, а тому його призов був незаконним.

Окремо суд відхилив доводи про те, що накази про призов і зарахування до військової частини є вже реалізованими та не підлягають оскарженню. Суд підкреслив, що особа не може бути позбавлена ефективного судового захисту лише тому, що протиправний наказ уже був виконаний.

Важливим висновком суду стало й те, що хоча закон прямо не передбачає окремої підстави для звільнення зі служби через незаконну мобілізацію, саме судове рішення має забезпечувати повне та ефективне відновлення порушеного права. Саме тому суд не лише скасував накази, а й зобов’язав військову частину виключити позивача зі списків особового складу.

Результат справи:

• визнано протиправним та скасовано наказ ТЦК про призов позивача на військову службу під час мобілізації;
• визнано протиправним та скасовано наказ військової частини про зарахування позивача до списків особового складу;
• військову частину зобов’язано виключити позивача зі списків особового складу;
• на користь позивача стягнуто судовий збір з обох відповідачів.

Справу супроводжувало Адвокатське бюро Дмитришиної Тетяни.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРЇНИ

м. Вінниця

15 грудня 2025 р. Справа № 120/3489/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернулася його представниця до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представниця позивача зазначила, що її довіритель ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач офіційно працевлаштований у товаристві з обмеженою відповідальністю “Вінсмак” та відповідно до військово-облікового документу “Резерв+” був заброньований до 26 серпня 2025 року, що підтверджується посвідченням № 11 від 26 серпня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час.

17 лютого 2025 року ОСОБА_1 з`явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_1 та був мобілізований на військову службу, про що свідчить наказ територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 17 лютого 2025 року № 141 “Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації”.

В подальшому, 18 лютого 2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 позивача з 18 лютого 2025 року зараховано до списків частини та на всі види забезпечення.

Представник позивача вважає такі накази протиправними, а тому звернувся до суду з цим позовом з вимогою визнати протиправними та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування його до списків особового складу військової частини, а також зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу військової частини.

Ухвалою від 24 березня 2025 року відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії (за наявності таких): наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ; мобілізаційного розпорядження (бойової повістки) на ім`я ОСОБА_1 ; картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 ; довідки військово-лікарської комісії ОСОБА_1 . Також цією ухвалою витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії (за наявності таких): наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) щодо зарахування ОСОБА_1 курсантом; наказу військової частини НОМЕР_1 по особовому складу про зарахування ОСОБА_1 до складу цієї військової частини.

27 березня 2025 року від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 17 лютого 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ № 141 “Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації”, яким ОСОБА_1 мобілізовано на військову службу під час мобілізації. 18 лютого 2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 50 позивача зараховано до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, а тому ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця з 18 лютого 2025 року. В свою чергу, 07 березня 2025 року командиром військової частини видано наказ № 67, відповідно до якого ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 .

Як зазначає представник цього відповідача далі, накази про призов та про зарахування позивача до військової частини як акти індивідуальної дії є реалізованими, а тому їх оскарження не є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Отже, на переконання представника військової частини НОМЕР_1 , скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини жодним чином не вплине на правовий статус військовослужбовця військової служби по мобілізації ОСОБА_1 .

За наведених обставин цей відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

07 квітня 2025 року представником позивача подано до суду додаткові докази.

24 вересня 2025 року представником ІНФОРМАЦІЯ_1 подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України № 76 від 27 січня 2023 року затверджено Порядок бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану. Згідно з пунктом 1 згаданого Порядку цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу: в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування; на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період; на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період; у спеціалізованих установах ООН, міжнародних судових органах, міжнародних та неурядових організаціях та установах, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна, відповідно до укладених міжнародних договорів України; на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, які є операторами протимінної діяльності та проводять розмінування (гуманітарне розмінування) відповідно до законодавства (далі – оператори протимінної діяльності).

Відповідно до пункту 3 Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відповідають за включення військовозобов`язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов`язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам. У разі потреби звіряння відповідності військово-облікових даних військовозобов`язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам та з обліковими документами відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, в яких вони перебувають на військовому обліку, здійснюється в установленому законодавством порядку.

При цьому ОСОБА_1 був працівником у товаристві з обмеженою відповідальністю “ВІНСМАК” та заброньований до 26 серпня 2025 року, що підтверджується посвідченням № 11 від 26 серпня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час.

В лютому 2025 року позивач на виконання наказу про оповіщення працівників підприємства з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 04 лютого 2015 року, за товариством з обмеженою відповідальністю “ВІНСМАК” здійснено бронювання її військовозобов`язаних співробітників. Зазначені військовозобов`язані співробітники були задіяні в забезпеченні виконання встановленого мобілізаційного завдання.

Далі представник цього відповідача зауважив, що постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2024 року № 1241ДСК “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2015 року №45” пункт 16 доповнено підпунктом 9, згідно з яким відстрочка підлягає анулюванню, якщо під час воєнного стану підприємством, установою, організацією не розпочато та/або не здійснюється виконання установленого мобілізаційного завдання.

Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю “ВІНСМАК” станом на 17 лютого 2025 року не розпочало виконання мобілізаційного завдання, тому на підставі пункту 16 Порядку бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2015 року № 45, відомості про наявність відстрочки у ОСОБА_1 було вилучено з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 31 Порядку бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2024 р. № 1332), надана відстрочка підлягає анулюванню в разі закінчення строку її дії або завершення критично важливим підприємством виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань.

Таким чином, на думку представника цього відповідача, при прибутті ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання вимоги розпорядження від 06 лютого 2025 року № 1108 та розпорядження від 14 лютого 2025 року № 1339 відповідачем було прийнято правомірне рішення щодо виключення шляхом анулювання позивача із спеціального військового обліку, оскільки керівництвом товариства з обмеженою відповідальністю “ВІНСМАК” не підтверджено виконання договорів на виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

Відтак, на переконання представника цього відповідача, станом на дату призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації він не був заброньованою особою, а тому наказ в частині призову його на військову службу є правомірним, а тому скасуванню не підлягає.

За наведених обставин цей відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

03 листопада 2025 року представницею позивача подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, якою конкретизовано дати та номери наказів, що оскаржуються.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до посвідчення № 11, що видане ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26 серпня 2024 року, ОСОБА_1 працює у товаристві з обмеженою відповідальністю “ВІНСМАК” та йому надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на дванадцять місяців з дня оформлення відстрочки від призову, тобто до 26 серпня 2025 року.

Згідно з військово-обліковим документом “Резерв+” ОСОБА_1 станом на 17 лютого 2025 року був заброньований до 26 серпня 2025 року.

10 лютого 2025 року виконуючим обов`язки директора товариства з обмеженою відповідальністю “ВІНСМАК” видано наказ про оповіщення ОСОБА_1 щодо його виклику на 17 лютого 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17 лютого 2025 року ОСОБА_1 , будучи заброньованим, з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 та був мобілізований на військову службу під час мобілізації, про що начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки 17 лютого 2025 року видано наказ № 141 “Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації”.

В подальшому, 18 лютого 2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) видано наказ № 50, яким ОСОБА_1 з 18 лютого 2025 року зараховано до списків частини та на всі види забезпечення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини 4 статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Частиною 2 статті 35 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що на спеціальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані, заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі – Закон №3543-ХІІ).

За статтею 1 Закону № 3543-XII мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Частинами 7-9 статті 23 Закону № 3543-XII встановлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 24 Закону № 3543-XII бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 25 Закону № 3543-XII бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють або проходять службу на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 25 Закону № 3543-XII встановлено, що порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов`язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.

Порядок бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76 (далі – Порядок № 76).

Згідно з пунктом 9 Порядку № 76 підприємства, установи та організації, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, банки та інші установи, державне регулювання діяльності яких здійснюється Національним банком, подають список центральному органу виконавчої влади або Національному банку, або відповідній обласній, Київській та Севастопольській міській держадміністрації (військовій адміністрації у разі її утворення), який прийняв рішення про визначення таких підприємств, установ та організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Список подається в електронній формі засобами Порталу Дія (у разі наявності технічної можливості) відповідно до Порядку бронювання засобами Єдиного державного вебпорталу або у паперовій та/або електронній формі за формою згідно з додатком 1 разом з відповідним обґрунтуванням та довідкою про кількість військовозобов`язаних за формою згідно з додатком 2.

Порядок бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2024 року № 650 (далі – Порядок № 650).

За приписами пункту 1 Порядку № 650 цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов`язаних засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу, зокрема, на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками засобами Порталу Дія.

Згідно з пунктами 18, 19 Порядку № 650 сформований список перевіряється засобами Реєстру військовозобов`язаних з метою перевірки наявності особи в зазначеному Реєстрі.

У разі позитивного результату перевірки, проведеної відповідно до пункту 18 цього Порядку, засобами Реєстру військовозобов`язаних автоматично здійснюється переведення військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки.

У відповідності до пункту 21 Порядку № 650 інформація (відомості, дані) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) відображається у військово-обліковому документі в електронній формі.

За пунктами 22-23 Порядку № 650 за заявою працівника в електронній формі, поданою засобами Порталу Дія, може формуватися витяг про бронювання військовозобов`язаного, який є документом, що підтверджує надання військовозобов`язаному відстрочки. Витяг формується в електронній формі засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття його змісту. Витяг надсилається засобами Порталу Дія в електронний кабінет користувача.

Таким чином, військовозобов`язаний вважається заброньованим з моменту переведення його на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки.

Так, ОСОБА_1 працював у товаристві з обмеженою відповідальністю “ВІНСМАК” та станом на 17 лютого 2025 року був заброньований від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час строком на дванадцять місяців, тобто до 26 серпня 2025 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням № 11, виданим ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26 серпня 2024 року.

Отже, в силу наведених вище приписів Закону № 3543-XII та Порядку № 650, станом на 17 лютого 2025 року ОСОБА_1 не підлягав призову на військову службу під час мобілізації на підставі чітких та однозначних норм абзацу другого частини першої статті 23 Закону № 3545-ХІІ як заброньований працівник товариства з обмеженою відповідальністю “ВІНСМАК”.

З приводу доводів представника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині вилучення (анулювання) останнім у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про бронювання позивача, то суд враховує наступне.

Як зазначалося уже вище, бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану врегульовано спеціальним Порядком № 650.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 650 бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, погодженими Міноборони (військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органі Міноборони, – за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони), в паперовій та/або електронній формі або в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650 “Деякі питання бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану”.

Заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Пунктом 13 Порядку № 650 передбачено вичерпний перелік підстав, з яких відстрочка (бронювання) анулюється.

Так, надана відстрочка підлягає анулюванню у разі:

1) закінчення строку її дії;

2) завершення підприємством, установою, організацією виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань;

3) позбавлення підприємства, установи та організації статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період органом, який прийняв рішення про визначення такого підприємства, установи та організації критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

4) ліквідації органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації;

5) звільнення військовозобов`язаного з органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації (крім звільнення з посади з подальшим призначенням на іншу посаду в межах одного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації);

6) тимчасового припинення дії трудового договору військовозобов`язаного з підприємством;

7) обґрунтованого подання керівника органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації;

8) надання відстрочки з інших причин, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;

9) припинення укладеного договору (контракту) або закінчення строку призначення – для працівників спеціалізованих установ ООН, міжнародних судових органів, міжнародних та неурядових організацій та установ, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна, відповідно до укладених міжнародних договорів України.

У випадках, зазначених у підпунктах 2-9 цього пункту, анулювання відстрочки здійснюється за рішенням Мінекономіки на підставі обґрунтованого подання органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації.

Надана військовозобов`язаному рішенням Мінекономіки відстрочка, строк дії якої не закінчився, вважається анульованою з дня прийняття Мінекономіки іншого рішення про бронювання такого військовозобов`язаного.

Таким чином, із аналізу вищенаведених приписів слідує, що відстрочка (бронювання), надана військовозобов`язаному, може бути анульованою, зокрема, за обґрунтованим поданням підприємства, яке його бронювало, та така відстрочка вважається анульованою з дня прийняття Мінекономіки відповідного рішення про анулювання такої відстрочки.

Водночас матеріали справи не містять обґрунтованого подання товариства з обмеженою відповідальністю “ВІНСМАК” до Мінекономіки про анулювання позивачеві відстрочки (бронювання), наданої до 26 серпня 2025 року. Доказів на підтвердження таких обставин відповідачами до суду не надано.

А відтак вказана відстрочка (бронювання) позивача, надана Мінекономіки, була чинною на дату винесення ІНФОРМАЦІЯ_3 оспорюваного наказу від 17 лютого 2025 року про призов позивача на військову службу під час мобілізації.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не мав повноважень на анулювання відстрочки позивача (бронювання), наданої Мінекономіки, шляхом виключення такої інформації з Реєстру «Оберіг», а відтак внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про анулювання такої відстрочки посадовими особами цього відповідача вчинено поза його повноваженнями.

Варто зауважити, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 травня 2023 року у справі № 640/22934/20.

Оцінюючи доводи представника військової частини НОМЕР_1 щодо неможливості оскарження реалізованих індивідуальних актів, незворотності процедури призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, суд зауважує наступне.

Так, надаючи оцінку аргументам представника військової частини НОМЕР_1 про те, що після видання наказу такий вичерпує свою дію його реалізацією, суд враховує те, що позивач не може бути позбавлений доступу до суду шляхом фактичної відмови йому в можливості оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень належить особі, щодо якої цей акт виданий, або прав, свобод та інтересів якої цей акт безпосередньо стосується. Це положення кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі № 990/73/23.

Отже, у разі видання суб`єктом владних повноважень наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу, з огляду на наявне у позивача бронювання від призову на військову службу, ОСОБА_1 має право на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту своїх законних інтересів; відмову в судовому захисті з формальних підстав в такій ситуації слід трактувати як порушення права на справедливий суд.

Отже, визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу про мобілізацію є належним способом судового захисту, тому наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 лютого 2025 року “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації” в частині, що стосується призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період та скерування його для проходження військової служби слід скасувати як протиправний.

Як наслідок, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 лютого 2025 року № 50 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 також підлягає скасуванню, оскільки такий виданий на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову позивача на військову службу.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу частини, то варто врахувати наступне.

У рамках адміністративного судочинства:

дії – певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність – певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення – нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт – акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт – акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

У спірних правовідносинах порушення прав позивача відбулося внаслідок видання протиправного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов позивача на військову службу під час мобілізації від 17 лютого 2025 року № 141.

Незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.

При цьому чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, не дозволяють мобілізовувати працівника, який має відстрочку від проходження військової служби та направляти його до військової частини для проходження служби.

Водночас суд звертає увагу на те, що хоча Законом України “Про військовий обов`язок та військову службу” не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби, як безпідставна (незаконна) мобілізація, проте проходження військової служби є безпосереднім наслідком прийнятого наказу про призов на військову службу під час мобілізації, а тому з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення слід зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ухвалити рішення про виключення позивача зі списків особового складу цієї ж військової частини.

Подібні висновки викладені у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі № 120/10419/24.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується квитанцією від 17 березня 2025 року.

Відтак на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі по 605,60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 лютого 2025 року № 141 в частині призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 лютого 2025 року № 50 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 15.12.2025

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович