Грошова компенсація за неотримане речове майно: суд підтвердив право мобілізованого на виплати після звільнення (Справа №160/2603/26)

📌 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД (30.03.2026, справа №160/2603/26) задовольнив позов військовослужбовця до військової частини та визнав протиправною відмову у видачі довідки про вартість речового майна і у виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно.

Суд дійшов висновку, що право військовослужбовця на грошову компенсацію за неотримане речове майно не припиняється лише через факт звільнення з військової служби. Навпаки, у разі звільнення таке право зберігається, якщо належне до видачі речове майно фактично не було отримане, а компенсація не була виплачена.

Важливим у цій справі стало те, що військова частина відмовляла позивачу, посилаючись на те, що він проходив службу за мобілізацією в особливий період, а тому нібито не має права ані на довідку про вартість речового майна, ані на саму компенсацію. Однак суд зазначив, що така позиція суперечить Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку №178.

Суд окремо підкреслив, що формулювання «у разі звільнення з військової служби», яке міститься у Порядку №178, означає, що право на компенсацію не обмежується лише днем виключення зі списків особового складу. Тобто військовослужбовець може реалізувати це право і після звільнення шляхом подання відповідної заяви.

Крім того, суд звернув увагу, що законодавством передбачено подання не лише рапорту, а і заяви як належної форми звернення про виплату компенсації. Саме тому відмова військової частини у видачі довідки та нарахуванні компенсації була визнана протиправною.

Суд також погодився, що разом із виплатою грошової компенсації за неотримане речове майно військова частина зобов’язана одночасно компенсувати суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №44.

Результат справи:

• визнано протиправною відмову військової частини у видачі довідки про вартість речового майна;
• визнано протиправною відмову у нарахуванні та виплаті компенсації за неотримане речове майно;
• військову частину зобов’язано оформити та видати довідку про вартість речового майна;
• військову частину зобов’язано нарахувати і виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно;
• суд підтвердив право позивача на одночасну компенсацію сум ПДФО.

Справу супроводжувало Адвокатське бюро Дмитришиної Тетяни.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року
Справа № 160/2603/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юркова Е.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

05 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:

• визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ), що полягають у відмові у оформленні та видачі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) довідки про вартість речового майна, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міністерством оборони України станом на 1 січня поточного року та у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі у період його військової служби з 04.03.2024 року по 18.01.2025 року;
• зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) оформити та видати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) довідку про вартість речового майна, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міністерством оборони України станом на 1 січня поточного року;
• зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) грошової компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі у період його військової служби з 04.03.2024 року по 18.01.2025 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що станом на день прийняття наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу, відповідач не провів розрахунків із позивачем щодо виплати компенсації за неотримане речове майно та не видав довідку про вартість речового майна, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міністерством оборони України станом на 1 січня поточного року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем 23.02.2026 року через підсистему «Електронний суд» надано до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву вказано, що солдат ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , як призваний за мобілізацією з 04.03.2024 року по 18.01.2025 року. Контракт на військову службу не підписував. У відповідності до пункту 4 розділу III інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Із аналізу положень пункту 4 розділу III інструкції №232 слідує, що право військовослужбовця на отримання компенсації за не отримане речове майно нерозривно пов`язане із виникненням у нього права на отримання при звільненні самого речового майна, яке не було, отримане ним під час проходження служби. Поряд із цим, положеннями пункту 17 розділу III інструкції №232 передбачено, що мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі. Крім того, у відповідності до абзацу 10 пункту 29 розділу V інструкції №232 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби у запас або відставку в особливий період, у їх власності дозволяється залишати видані предмети речового майна особистого користування та інвентарне майно, вказані у відповідних примітках до Норм забезпечення. Інше інвентарне майно здається на речовий склад військової частини. У разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються. Умовою для виникнення обов`язку виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини, є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби. Тобто, лише після подання рапорту виникає обов`язок щодо його опрацювання, а саме: формування довідки про вартість речового майна, видачі наказу командира (начальника) військової частини із зазначенням розміру грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі та, безпосередньо, здійснення самої виплати. У разі, якщо військовослужбовець під час проходження служби звертався до військової частини з рапортом про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, і така компенсація не виплачена йому під час проходження служби або у день виключення особи зі списків особового складу військової частини, то у цьому разі компенсація вважатиметься частиною сум, що належать працівнику та підлягають виплаті у день звільнення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та наказом №13-РС від 15.01.2025 року звільнений у відставку відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з наказом командира Військової частині НОМЕР_1 від 18.01.2025 року № 18 позивач був виключений зі списків особового складу Військової частині НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

Листом Військової частині НОМЕР_1 від 18.07.2025 року № 90 повідомлено позивача у відповідь на заяву від 02.07.2025 року, що згідно витягу з наказу про звільгнення від 18.01.2025 року №18 компенсація за неотримане речове майно не передбачене; речовий атестат №57 від 18.01.2025 року було виписано своєчасно та видано військовослужбовцю на руки; компенсація за неотримане речове майно мобілізованим не нараховується та не виплачується.

Представником позивача – Дмитришиною Т.І. направлено на адресу відповідача заяву від 05.09.2025 року вих.№05/09-1 щодо видачі довідки про вартість речового майна.

Також представником позивача – Дмитришиною Т.І. повторно направлено на адресу відповідача заяву від 07.10.2025 року вих.№07/10-4 щодо видачі довідки про вартість речового майна.

Листом від 18.10.2025 року №2069/5/Д-16045 повідомлено, що у відповідності до пункту 4 розділу III Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Із аналізу положень пункту 4 розділу III інструкції №232 слідує, що право військовослужбовця на отримання компенсації за не отримане речове майно нерозривно пов`язане із виникненням у нього права на отримання при звільненні самого речового майна, яке не було, отримане ним під час проходження служби. Поряд із цим, положеннями пункту 17 розділу III інструкції №232 передбачено, що мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі. Крім того, у відповідності до абзацу 10 пункту 29 розділу V інструкції №232 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби у запас або відставку в особливий період, у їх власності дозволяється залишати видані предмети речового майна особистого користування та інвентарне майно, вказані у відповідних примітках до Норм забезпечення. Інше інвентарне майно здається на речовий склад військової частини. У разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються. Враховуючи викладене, у ОСОБА_1 відсутнє право на отримання довідки про вартість речового майна, яке підлягало до видачі та не отримане ним під час звільнення з військової служби, адже останній проходив службу за мобілізацією в особливий період.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 9-1 Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі – Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини – наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 року №475 (далі – Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

Отже, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення “у разі звільнення з військової служби”, а не, наприклад, “при звільненні з військової служби”, дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Тобто, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2018 року у справі №803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18) та постанові від 23.08.2019 року у справі №2040/7697/18 (адміністративне провадження №К/9901/16211/19).

Враховуючи вищевказане, за позивачем навіть після звільнення з військової служби зберігається право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у тому випадку, якщо така не була виплачена йому при звільненні.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою, стосовно видачі довідки про вартість речового майна, проте у відповідь на звернення позивача відповідач листом від 18.10.2025 року №2069/5/Д-16045 відмовив у видачі такої довідки.

Таким чином, відповідачем всупереч норм чинного законодавства не забезпечено гарантоване право позивача на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при його звільненні з військової служби.

При цьому, суд зазначає, що у відповідача, як суб`єкта владних повноважень, наявний обов`язок дотримуватись вимог Закону №2011-ХІІ та Порядку №178 для уникнення звуження обсягу прав позивача як військовослужбовця.

Натомість, як встановлено судом, відповідачем не виплачено позивачу жодних сум компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем відповідного речового майна та доказів проведення з ним розрахунків в разі неотримання відповідного речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.

Таким чином, суд вважає, що з врахуванням наведених вище норм, грошова компенсація за належне, але неотримане речове майно під час проходження військової служби в Збройних Силах України має бути виплачена позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, суд вказує таке.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі – грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” (пункт 3 Порядку).

За приписами пункту 4 Порядку виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Оскільки судом встановлено, що позивач мав статус військовослужбовця, виплата нарахованої йому компенсації за належне, але неотримане речове майно під час проходження військової служби, має бути здійснена з урахуванням компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не сплачував його, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_1 в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у оформленні та видачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міністерством оборони України станом на 1 січня поточного року, у також у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі у період його військової служби з 04.03.2024 року по 18.01.2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 оформити та видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міністерством оборони України станом на 1 січня поточного року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі у період його військової служби з 04.03.2024 року по 18.01.2025 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 30 березня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков